Сучасна Слобідка

 Новоушицький р-н – серпень 2018 р.

Дзвонять, привозять, відвозять. (Песимістичне)

 

 

Сумна наша Слобідка в сьогоднішній час. Більше 70 хат стоїть пустих. Ніхто в них не живе.

Не злічити господарств – хат які перестали існувати. Хати розібрані, городи позаростали. Та що там городи, вулиці позаростали бур’янами.

Люди вмирають. Людей похилого віку, хто не може обходитись самі, діти забирають в інші регіони – місця.

  • І не чути сьогодні щебету дітей біля школи
  • Не має сміху та вереску дітей на ковзанці на Широкій долині, бо не має і самої ковзанки, бо не має кому і ковзатись, бо не має дітей у селі. Не має село і радості.
  • В клубі не збирається молодь
  • Не має на вулицях в потаємних місцях закоханих молодих пар
  • Не йдуть по вулицях на роботу люди
  • Не кричать на фермі свині та корови
  • Не гудуть трактори, та машини

 

І сьогодні в селі в основному такі новини :

  • Якщо хтось вмирає в Слобідці
  • Когось привозять хоронити із бувших жителів села
  • Дзвонять по тих слобідчанах, що вмер десь у світі, якщо родичі чи сусіди заказали щоби за упокій душі його подзвонили.
  • По кому дзвонять? По Васильові Ілька Рогатина, з Воронища, що вмер на цілині, в Казахстані.
  • По кому дзвонять? По Солодкому Федорови. Його сестра Ганя Сяникова, Солодка,  робила обід – річницю.
  • По кому дзвонять? По Марії Станійчук. Дочки сьогодні привозять її з Хмельницька, щоби похоронити.
  • І такі розмови в Слобідці бувають поки, що часто.

 

Сільські вулиці заростають бур’янами, а дорога до цвинтаря не заростає.

На цвинтарі хоронять, на цвинтар приїжджають люди до своїх родичів.

  • Тут часто проходять зустрічі родичів, друзів.
  • Тут посидять, поговорять біля батьків, братів, сестер, родичів, друзів, сусідів.
  • Тут і заговорять, тут і заплачуть.
  • Бо хто його знає чи скоро побачяться, зустрінуться.
  • Бо може по комусь подзвонять, чи когось сюди привезуть.

 

Не має кому в Слобідці створювати молоді сім’ї, народжувати дітей.

Ніхто в селі не будує нових хатів.

Рідко хто ще облагороджує, ремонтує свої садиби – хати.

Як жартують самі слобідчани: Є ще тільки кому помирати.

Тому дорога до цвинтаря ще не заростає.

 

Сьогодні село Слобідка, як стара людина.

Тут скоро гаситься світло і натруджені, похилого віку люди, тільки смеркло лягають спати.

 Село Слобідка, чи зможеш ти  – відродитись?

Чи можеш ти, село Слобідка, стати таким же веселим, галасливим, счасливим?  Таким, яким ти було ще недавно.

 

Advertisements